| Заглянув ранок у віконце, І лагідний промінчик сонця,
 Так ніжно доторкнувсь чола,
 Мов тепла,неземна рука.
 
 Співають пташечки так жваво,
 А серце радість обійняла.
 Вони хвалять свого Творця!
 А я ж,Господь,твоє дитя.
 
 Чи віднайду слова любові,
 Твоєї Величі достойні.
 В подяці,щоб моя хвала,
 Знялась,як пташка в небеса!
 
 Куди не глянуть мої очі,
 Я бачу руки Твої,Творче!
 Як за людину Ти подбав,
 І все їй в володіння дав!
 
 Поля,ліси,високі гори,
 І неосяжні всі простори.
 Моря і ріки,океани,
 Твоїми повняться дарами!
 
 І серце в захваті тріпоче.
 Від радості сльозяться очі.
 О мій Творець,яка любов!
 Тобі подяка знов і знов!
 
 За сонце,що над нами сходить,
 За землю,що так щедро родить,
 За ранок скупаний в росі,
 Я вдячна,Господи,Тобі!
 
 За небо голубе і чисте.
 За зір розсипане намисто.
 Що місяць світить нам в ночі,
 Я вдячна,Господи,Тобі!
 
 За край в якому народилась,
 Бо тут з Тобою я зустрілась.
 За радість,що Ти дав мені,
 Я вдячна,Господи,Тобі!
 
 Але найбільше Тобі вдячна,
 Що Ти терпів ті муки страшні.
 І Кров лилася із хреста,
 Щоб я спасенною була.
 
 А ще з великої любові,
 Ти в небі місце приготовив.
 Збереться там Твоя сім'я.
 Надіюсь,що там буду й я.
 
 Хай щира вдячність не змовкає.
 По всюди і у нашім краї.
 Нехай звучить по всій землі,
 Ми вдячні,Господи,Тобі!
 
 
 |