Друзья мои! Люблю я вас
По - братски, трепетно и нежно …
Такая встреча … – в первый раз!
В душе моей – восторг безбрежный!
Но что за блеск у ваших глаз?
Слеза? Иль может быть роса,
Опавшая с небес на лица?
А в них и мудрость, и краса …,
В глазах любовь с добром искрится,
Поют сердца на голоса!
Благодарю я этот дом!
Всегда такой гостеприимный …
Да будет мир и радость в нём!
Любовь же – тёплой и взаимной …,
Как говорится, два – в одном!
Не все сегодня с нами … – Жаль!
Родные образы из детства
Ушли в заоблачную даль,
Оставив доброту в наследство
Да христианскую печаль …
Без них нельзя на свете жить!
Без них любых достоинств мало,
Чтоб быть любимым и любить …
Теперь … наполните бокалы!
Я тост хотел бы предложить: –
«За то, что живы и живём,
Как мать учила, – честь по чести!
За всех родных, за этот дом!
Чтоб чаще мы бывали вместе,
А души полнились добром …»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
