Направляю погляд в небеса
До Твого престолу благодаті,
Де нетлінна велич і краса-
Те, чого вмістить ніхто не здатний
Повністю. І спокій на душі,
Впевненість, і радість, і надія:
Бог Всевишній раду дасть мені;
З Ним здолати все в житті зумію.
Не людина Ти - Ти мій Творець
Повновладний, вічний і всесильний,
Найдорожчий, рідний мій Отець,
Що для мене проявився в Сині.
Мій Господь Ісус Христос - мій Друг.
В моїм серці хоче пробувати
Він постійно, щоб не мала мук
Й завжди щоб могла я керуватись
Святим Духом. В цім допоможи-
Усим серцем я цьогО бажаю.
Хочу Тобі віддано служить.
Боже мій, Тебе благословляю!
Хай святиться Ім'я лиш Твоє!
Тобі слава, честь і поклоніння!
Дух Святий нехай мене веде
В Твоє Царство, Боже мій, нетлінне,
У Святий Єрусалим Небесний;
Й сили кожну мить нехай дає,
Щоб дійшла я впевнено і з честю.
Я щаслива - Ти життя моє!
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 7588 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
